Опис товару
Захарченко Олена
Третя кабінка — Лос-Анджелес. Роман / Олена Захарченко. — Київ : Нора-Друк, 2018. — 240 с.
ISBN 978-966-688-030-0. Тверда обкладинка.
Письменниця розповідає про книжку напередодні виходу її в світ
Захарченко Олена. Третя кабінка — Лос-Анджелес
95.00₴
Почалося все з альбому малюнків. Героїня цієї книжки знала, що альбом, мальований загиблим у тюрмах НКВС бабусиним братом, безслідно зник. Коли він раптом потрапляє їй до рук, за дивних обставин, виникає багато питань. Хто зберігав його досі? Хто ці люди, що намальовані в альбомі? Кожна відповідь ставить нові запитання і відкриває нові таємниці.
Розкуркулення 20-х років, розстріли і арешти «ворогів народу» в 1934-39, українсько-польська різанина 1943, прихід «совітів» на Західну Україну, війна, табори військовополонених, втеча слідом за німцями на Захід, переслідування КГБ в 70-х роках, еміграція — це історія членів однієї української родини на тлі історії України ХХ століття.
Немає в наявності
lovelylife – :
СМЕРТЬ ЧИ КОХАННЯ? – 5 МІСТИЧНИХ КНИЖОК
Містика у цьому романі обертається гіркою пам’яттю, коли героїня роману, подорожуючи автостопом Європою, виявляє у випадкового попутника сорочку, вишиту за малюнком її бабусі. Насправді ж будь-який «таємничий» сюжет радянського часу – розкуркулення 20-х років, розстрілів і арештів «ворогів народу» в 1934-39-х роках, українсько-польської різанини 1943-го, приходу «совітів» на Західну Україну, війни, таборів військовополонених, втечі слідом за німцями на Захід, переслідування КДБ в 70-хроках, еміграції – все має цілком «буттєву» основу.
Артем Захарченко – :
чому “Третя кабінка – Лос Анджелес” від Olena Zaharchenko – це не просто “родинна сага”.
таку характеристику книжки наше шановане Видавництво “Нора-Друк” навіть винесло на обкладинку. і це, напевно, добре: адже родинні саги – це модно.
але у книжці є, насправді, набагато більше, ніж просто опис сімейних страждань, спричинений тоталітаризмом ХХ століття.
1. на відміну від більшості родинних саг, які виходили в Україні, ця історія – не повністю вигадана, там є багато справжніх деталей. моя кохана дружина навіть боїться, щоб частина родини не перестала з нею розмовляти. адже часто траплялося, що читаєш сагу і розумієш її штучність, надманість. тут – навпаки, лавина деталей змушує вірити у щирість розповіді.
2. це текст, спрямований у майбутнє, а не в минуле. він не просто показує, “як ми жили і страждали”. не просто “благає не повторювати помилок минулого”, він показує, як предки допомагають нам, сучасним, ухвалювати рішення, не доленосні, а прості життєві рішення. і вам теж допомагає. ви цього не помічаєте? тоді почитайте.
3. ця книжка – зокрема, про Америку, в якій Олена досі ніколи не була. про Америку очима українських родичів. про Америку дещо міфічну, не схожу на Америку Oksana Lutsyshyna та інших сучасних діаспорян (хоча їх навіть і некоректно називати діаспорянами, надто тісні їх зв’язки з вітчизною). Америка тут – майже фентезійна, епічна країна.
4. нарешті, Оленина книжка – це ціла ідеологія. це одна із книжок, які можуть примирити ліберальне і націоналістичне, про що невдовзі у нас буде літературний батл. тут американський фемінізм і жіноча гідність радянської політув’язненої легко і органічно поєднуються з “консервативними” цінностями родини, віри та традиції. такі поєднання я давно шукаю у світі, бо відчуваю, що саме це потрібно Україні. аж ось вони виявляються у тексті моєї дружини.
Юлія Юліна – :
Лаконічність – сестра мого таланту.
Тому скажу коротко: це – чи не найкраща книжка, яку я прочитала за ці півроку. А то й рік. Нічого зайвого, все логічно, цікаво, захоплююче: про “совітів”, арешти, розстріли, табори, остів у Німеччині тощо. Читається на одному подиху.
Рекомендую!
Дмитро Дроздовський – :
Ніхто не може створити історії краще за саме життя. Олені Захарченко лишалося тільки записати, осмислити й перетворити на роман те, що, мабуть, неодноразово було проговорене в її родинному колі.
“Третя кабінка — Лос-Анджелес” — українська відповідь “Англійському пацієнту” Ондатже і “Спокуті” Мак’юена.
“Дзеркало тижня”: Рецензія “Українські таємниці Лос-Анджелеса”
Третя кабінка – а може перша? – :
Роман Олени Захарченко – це тей дивотвір, на якого – певною мірою – очікуєш, не сприймаючи цього.
Я пошановула її як перекладача – тому її твір як самостійного автора купувала без жодного рев.ю, тобто без упереджень або очікувань.
Це – мій виніс мозоку, моє натхнення протягом вже місяца.
Така собі родинна сага у вигляді синопсису до серіалу.
Такий собі Хемінгвуй українськості.
Це диво – що можливо за допомогою скупих слів, за відсутністю метафор або епітетів відтворити картину не тільки однієї-двох – та навіть більше родин, але картину сторіччя. За тими рядками, що нібито надруковані на дефіцитних шпальтах гарного гатунку, постають суцільно біблейні або наближені до них образи.
Твір – в якому немає полюсів, немає чорного та білого, і навіть читачі у процесі стикаються з загадками.
Це твір, який близький дуже до тих, кого тема “східу та західу України” торкнулась безпосередньо.
І ці кабинка поєднує нас всіх – навіть на прохаючи на наш дозвіл.
Всі герої постають наживо – дійсно, – як у старій добрій “Касабланці” – немає плюсів та минусів – є тільки доля та шлях, котрий кожен обирає по собі.
Роза – :
Колись дуже давно я прочитала книжку : “Ночевала тучка золотая”. Вона призвела на мене таке саме враження.Роман Олени не звичайний і над звичайний. Всіх своїх знайомих заставлю прочитати. Ми повинні це знати і пам’ятати .
Інформація для письменниці : В мене ще живий батько, 1928 року народження. При світлій голові, багато може розповісти. Народився на Донеччині , часто розповідає про німецьку та радянську окупацію, порівнює. Прожив 11 років на Уралі , руських називає особливо. Дуже цікавий може бути для Вас матеріал.