Кокотюха Андрій. У темряві приходить пес

(3 customer reviews)

290.00

Зима 2022 року. Росія вже не перший місяць завдає шкоди українській енергетиці. Як результат, українські міста раз по раз занурюються в темряву. Одного дня на околицях Києва знаходять труп чоловіка, який став жертвою бездомного пса. Такий висновок напрошується при огляді тіла, поліція кваліфікує справу як нещасний випадок. Але екс-поліцейський Данило Кречет знає загиблого з дитинства і йому чудово відома кримінальна біографія шкільного товариша. Тому підозрює: це не випадкова смерть, а навмисне вбивство. А зброя вбивці незвична й раніше ніде ніким не застосовувалась — спеціально навчена тварина. Підозру розділяє поліцейська Юлія Сапіга. Молода жінка дуже любить собак і хоче знайти й покарати того, хто навмисне їх тренує на вбивство. Так у темряві, під акомпанемент сирен повітряних тривог починається полювання на пса-вбивцю… Чи, краще сказати, на його хазяїна. Несподівано розшук виводить із темряви чимало таємниць недалекого минулого — загадок, свого часу не розгаданих самим Данилом Кречетом…

Читати початок книжки…

Купити електронну книжку на Гугл Букс (зверніть увагу на формат!)

 

Слухати початок книжки (для ознайомлення, це не уривок з аудіокниги)

Трейлер

In stock

Description

Кокотюха Андрій

У темряві приходить пес. Роман / Андрій Кокотюха. — Київ : Нора-Друк, 2024. — 272 с. — серія «Морок».
ISBN 978-966-688-143-7. Палітурка

Обкладинка: Іван Дубровський

3 reviews for Кокотюха Андрій. У темряві приходить пес

  1. Олена

    Яке прізвище у автора, такі в нього і книжки. Саме цю НЕ раджу ні в якому разі. Таке читати неможливо. Як можна було це створити??

  2. Vasyl Bryl

    Напишу тут не про сюжет твору, що вдалося чи не вдалося автору, а суто «рефлексії від…»
    Роман «У темряві приходить пес» Андрія Кокотюхи поставив мені трохи дивне питання, як для сучасної української гостросюжетної прози – визначення жанру. Передусім тому, що це справді класичний нуар, як то вказали автор та редактори, без стилізацій під когось, без іронічних лапок і без бажання втиснутися в жанрову нішу будь-якою ціною. Темний, стриманий, холодний. З іншого боку, я б відніс цей роман і до майже відсутнього у нас жанру саспенс – нагнітання у читача відчуття невизначеності та небезпеки з обривом оповіді та переходом до нового епізоду, а потім поверненням до залишеної сюжетної лінії…
    Але при тому, у Кокотюхи є те, що сьогодні трапляється рідко у вітчизняній жанровій прозі: чітка логіка розслідування, уважність до деталей і послідовне нарощування напруги. У цьому сенсі роман дуже нагадує сучасне продовження традиції Конан Дойля — не як пряме наслідування, а як спосіб мислення. Коли важить не тільки «хто», а й «як саме» і «чому це не помітили одразу». Коли дрібниця, повз яку легко пройти, раптом виявляється ключем до всієї історії.
    Окремий плюс твору – сьогоднішній час і впізнаваність локацій. Київ у романі — не абстрактна декорація, а живе середовище кінця 2022-го року. Маю надію, що у майбутньому читачі не тільки слідкуватимуть за кримінальною складовою твору, а й зможуть скласти уявлення, як ми жили в перший рік великого вторгнення.
    Ще одна сильна сторона авторського стилю Кокотюхи – це відсутність «літературщини». Тут немає зайвої «еквілібристики» словами, зате є точність. Текст не пояснює більше, ніж потрібно, не описує на пів сторінки емоції героїв, а просто довіряє читачеві і його уяві, що, як на мене, є ознакою сильної жанрової прози.
    Можна сказати, що стиль роману класичний: без надмірного екшену, без штучної жорстокості, але з відчуттям внутрішнього холоду, що залишається після фіналу. Саме таким і має бути справжній нуар і саспенс.

  3. @Читаємо-разом

Add a review

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *