Образ Богдан (Боб). Львів – Ліон. Інстаграм. Уривок з роману

Образ Богдан (Боб)
Львів–Ліон. Інстаграм. Роман / Богдан (Боб) Образ. — Київ : Нора-Друк, 2023. — 294 с.

ISBN 978-966-688-102-4 (Палітурка) © Нора-Друк, 2023
ISBN 978-966-688-103-1 (EPUB)

250.00₴ 200.00₴Додати у кошик

Художник: Вікторія Михайлова. Оригінал-макет обкладинки: Юрій Волгін.

Львів і Ліон ― дуже різні міста, які водночас мають багато спільного. Ця книжка є своєрідним путівником, що передає атмосферу кожного з них, а дві сюжетні лінії майстерно вписані в історію міст і країн.

Лаура ― «інстаграмозалежна», все життя розплановує так, щоб робити нові дописи у соцмережі. Для неї більше важать реакції-вподобайки фоловерів, аніж взаємини з близькими людьми. Оля теж має профіль в інстаграмі, проте публікує світлини і дописи, які важливі для неї, і їй байдуже, як зреагують інші. Профіль Лаури ідеалізує життя, викривлює сприйняття реальності, а профіль Олі показує світ без фільтрів. Якось хлопець Лаури випадково побачив сторінку Олі й відчув, що його вабить ця дивна дівчина. Але він ― у Франції, в Ліоні, а вона ― в Україні, у Львові. Хлопець купує квиток в Україну і відкриває для себе Львів, де колись давно почалася заплутана історія його родини.

Необхідна передмова

Ця книжка написана у 2016—2020 роках. Її дія відбувається приблизно в той час, який можна порівняти з «années folles» — шаленими роками, що були у Франції між двома війнами й дали поштовх для низки мистецьких течій. Так само і в Україні 2014–2022 роки є своєрідним феноменом, коли відродився український кінематограф, збільшилася популяризація книжок українською мовою і відповідно — українських авторів, з’явилося чимало українських музичних хітів, що здобули визнання на європейському рівні, а завдяки децентралізації і особистим ініціативам, в Україні відкрилося безліч якісних закладів харчування й відпочинку. На Заході збільшився інтерес до України і подорожувати нашою країною стало модно і цікаво.
Оскільки роман було створено у період «українських шалених років», до повномасштабного російського вторгнення, ця книжка є своєрідним свідченням того, як жили, чим цікавилися і переймалися українці у більш-менш мирні часи, хоча і тоді точилися бої на Сході України і чимало людей було залучено у військові дії та волонтерські організації і рухи, але все ж мали можливість подорожувати й розважатися.

Також особливою родзинкою є те, що тітонька Софі є реальним прототипом бабусі автора. Вона хоч і народилася у Франції, проте приїхала в радянську Україну без змоги повернення назад, як і тисячі інших українців — репатріантів із Західної Європи, що стали жертвами пропаганди… Хоча історія родини у романі є вигаданою, чимало спогадів є справжніми. До того ж у романі є унікальні факти про роль українців у Франції під час Другої Світової війни.
Важливу роль у романі відіграє соціальна мережа інстаграм. Автор досліджував публікації і сторіз понад 50 французьких і українських користувачок інстаграму, аби створити героїнь роману, та слідкував за сотнями сторінок різних міжнародних інстаграм-блогерів, щоб описати тренди цієї соціальної мережі і який вплив вони мали на наше повсякденне і особисте життя до початку повномасштабної війни.
Грудень, 2022

Я їду до Львова. Попереду довга ніч, а спати зовсім не хочеться, тому поринаю у спогади і роздуми. Відтворюю в пам’яті всі думки та емоції, і здається, що пережите відбувається знову.
Слід почати все з початку. Мій прадід Жан (Іван) народився і виріс неподалік Львова ще у часи Австро-Угорської імперії. Юнаком вирушив до Америки працювати на автомобільному заводі в Детройті. Коли Жан заробив достатньо грошей і зібрав чималу бібліотеку, то повернувся до Львова, який тоді був у складі Польщі.
Мій прадід вільно володів німецькою, англійською, французькою й польською, проте сам ідентифікував себе українцем і вважав рідною українську мову. Ба більше: мої родичі вважали саме Україну своєю батьківщиною. Навіть коли Львів перебував у складі Польщі чи Радянського Союзу, для них він завжди залишався українським.

Вперше про Україну я дізнався ще дитиною. Тоді чомусь вважав, що це далекий край з хатами-мазанками і вітряками, козаками у вишиванках і красунями у віночках. Напевно, такі зображення я бачив у якомусь журналі.
У підлітковому віці я почув про Україну в ЗМІ. По телебаченню й на шпальтах газет були репортажі про Помаранчеву революцію на майдані Незалежності у Києві. Тоді тисячі людей з помаранчевою символікою протестували проти фальсифікацій під час виборів президента і підтримали прозахідного кандидата. Його обличчя було спотворене після отруєння, до якого були причетні російські спецслужби. У політичній боротьбі він об’єднався із партією, яку очолювала білява жінка, яка згодом стала прем’єр-міністром. Потім французькі ЗМІ сміятимуться з них, адже колишнім союзникам годі буде порозумітися. А ще пізніше той президент чомусь призначить прем’єр-міністром свого опонента під час виборів. Згодом опонент стане президентом і посадить ту білявку у в’язницю.
Також ЗМІ розповідатимуть про феміністичний рух, де жінки у віночках оголюватимуть груди, щоб привернути увагу до соціальних проблем.
Потім я дізнався, що українські спортсмени ― гідні й небезпечні суперники у різних видах спорту. Вони здобули багато медалей на чемпіонатах і олімпіадах. Про Україну знову активно заговорили до і під час проведення Євро‒2012 ― чемпіонату Європи з футболу. Якщо про підготовку й проведення чемпіонату у Польщі ЗМІ відгукувалися доволі позитивно, то про Україну була лише негативна інформація. До чемпіонату готувалися повільно, ширилися чутки про корупцію й розкрадання коштів, про виселення студентів з гуртожитків і масове знищення безпритульних тварин. Проте Євро‒2012 провели на дуже високому рівні. Матчі відбулися у Києві, Донецьку і Львові.
Після чемпіонату Європи з футболу репортажів про Україну ставало щоразу менше. Іноді цю країну хвалили за гостинність і доступні ціни. У кількох французьких виданнях Україна фігурувала серед найкращих туристичних напрямків для лоукостів.
Пам’ятаю, в листопаді 2013 року французькі ЗМІ писали про футбольний поєдинок національних збірних України і Франції за вихід у фінальну частину чемпіонату світу. Спершу українці перемогли з рахунком 2:0, а французи здавалися розгубленими й питали себе: «Невже французька команда не поїде на чемпіонат світу в Бразилію?». Але в повторному поєдинку французи взяли реванш і з рахунком 3:0 здолали команду, яка понад рік мала серію безпрограшних матчів.
А кілька днів тому про Україну знову заговорили усі світові ЗМІ.
…

250.00₴ 200.00₴Додати у кошик