Кіно створюється на папері. І ці «папери» мусять бути такими, аби прочитавши їх, режисер зрозумів: це саме те, про що він хотів говорити зі світом! Кінодраматургія – не спосіб самореалізації, а досить чітка наука зі своїми законами. Які вони? Як зробити, аби ваш сценарій продюсери прочитали в першу чергу?.. Про це – перша частина книжки.
В другій частині збірки – літературний синопсис сценарію «Садок вишневий…», котрий був написаний в 2008 році, отримав спецвідзнаку міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» і зі значними змінами став стрічкою «Поводир» режисера Олеся Саніна у 2013 році.
«Я повернусь!» – сценарій, створений для відомого режисера і актора Ахтема Сейтаблаєва задовго до анексії Криму. В ньому – епічна історія кримськотатарської дівчини від 1930-х до середини 80-х років. Героїня, всупереч випробуванням долі, все життя мріяла повернутися до рідного Криму. І повернулась. Адже те, про що мрієш – збувається, якщо ти вмієш за це боротися.
Ілюстрації Світлани Фесенко.

Читати початок книжки…

Розмова про кіно і, зокрема, про книжку Кіно на папері:

#кінонапапері

Можливо, ви їх зустрічали…Тих, хто за одну-дві хвилини здатен зробити чи виправити помилку.Тих, хто ховаючи від «вогнів великого міста» справжні почуття під маскою іронії, здатен «їхати світ за очі» у пошуках пригод або слави, не розуміючи, що шукає себе.Тих, кого називають неприкаяними, адже вони живуть на межі добра і зла і кожної хвилини можуть зробити крок у будь-який бік.

Головна героїня роману є своєрідним провідником у замкнений світ пацієнтів психодиспансеру, а функція її полягає в тому, щоб їх просто вислухати. Оповіді пацієнтів різні. Спочатку здається, що все це хвороблива маячня. Але з часом героїня починає бачити внутрішній стан речей і відтоді усе зовнішнє викликає у неї лише сум або сміх. Згадуючи своє попереднє життя – кар”єру успішної письменниці, гламурні вечірки, розмови ні про що, гонитву за славою і багатством – вона розуміє, що треба негайно тікати на безлюдний острів. Але скільки брати квитків на літак, адже для того, щоб вести за собою армію, достатньо мати лише десять послідовників. Чи дванадцять?