Туті Іларія. Спляча німфа. Уривок з роману

Туті Іларія
Спляча німфа. Роман / Іларія Туті; пер. з італ. Тетяни Гордієнко. — Київ : Нора-Друк, 2026. — 520 с. — серія «Морок».

ISBN 978-966-688-179-6 (палітурка)
ISBN 978-966-688-180-2 (epub)

Longanesi & C. © 2019 ― Milano
Gruppo editoriale Mauri Spagnol
© Тетяна Гордієнко, переклад з італійської мови, 2026.
© Нора-Друк, видання українською мовою, 2026.

Оригінальна ціна: 590.00₴.Поточна ціна: 420.00₴.Додати в кошик

У галерею потрапляє картина, яка вважалася давно втраченою і, як виявилося, містить моторошну історію написання. Сам художник досі живий, але вже 70 років як ізолював себе від зовнішнього світу і ні з ким не розмовляє. Терезі Баттальї доручено дослідити довгий кривавий слід, який тягнеться за цією картиною, і їй вдається простежити його до долини Резія, одного з найбільш ізольованих, незайманих регіонів Італії. Але ці пошуки спричиняють нові трагічні події в долині.
У цій книжці є все — давні таємниці, приховані секрети і зло. А також команда дуже реалістично налаштованих людей, які під керівництвом комісара Терези Баттальї намагаються зорієнтуватися в усьому цьому і відвернути смертельну загрозу від самої Баттальї та її незмінного помічника — інспектора Массімо Маріні.

Серія заснована 2008 року

Кінець

Тереза часто думала про смерть. Але вона й уявити не могла, що її власна смерть буде такою. Є якась зла іронія в тому, що вона не може згадати того, що могло б її врятувати.
Пожежа ось-ось спалахне, жертви чекають на порятунок, а вона — нерухома, заніміла.
Розум покинув її. Збентеження перетворює останній акт трагедії на гротеск, адже ті благальні очі, по вінця наповнені жахом, споглядають, як вона робить єдине, на що здатна в цей момент: нічого. Тереза помре з виразом блаженної ідіотки — в цьому вона впевнена. Помре безсилою, з руками по швах, з опущеним щитом, після того як прожила воїтелькою.
Воїтелька… Поліціянтка, можливо. Хвора жінка шістдесяти років, яка намагається бути героїнею, а натомість не може згадати назви речей.
Вона могла б спробувати вгадати. Здається, що останнім часом це єдине, що вона може зробити, щоб вижити. Вгадати шлях, який слід обрати, напрямок, куди дивитися, слова, які треба вимовити, і тінь, якої остерігатися.
Навіть її власне ім’я пошкоджене сумнівом, як і ім’я вбивці. Того, що перебуває тут, поруч з нею, або, можливо, в іншій кімнаті. Однозначно — він усередині цього будинку, який тепер нагадує Аїд, готовий спалахнути у темряві долини, тому що Тереза насмілилася кинути виклик таємниці, вирощеній на її землях. Гори охороняли її, поховали її в своїх ущелинах разом зі священними кістками та древніми силами.
Тереза знає, але розум ніяк не пригадує.
Яка з жертв, що скоро стане офірою полум’ю, безневинна, а хто, навпаки, має ненажерливу силу, здатну вирвати ще живе серце з грудей людини?
Кого я повинна врятувати?
А ще є він, котрий дивиться на неї, наче син, якого у Терези ніколи не було. Його ім’я теж лише інстинкт шепоту на губах, але якесь первісне почуття зв’язує її з цим чоловіком. Тереза відчуває його у животі, наче шрам, що горить болем, наче кипіння червоної піни у венах.
Стіни, здається, стискаються навколо неї й починають тріщати, так само й неясні белькотіння, що мучили її протягом днів, зараз вибухнули гавкотом: це її найсильніші страхи.
Ім’я вбивці. Ім’я вбивці…
Поринаючи в пекло, перед обличчям смерті, Тереза думає лише про загадку, почуту невідь-де й невідь-коли.
Крик. Нелюдський лемент вириває її із заціпеніння, що ув’язнило її, і повертає до світу.
Раптом він замовкає.
— Ми його знайшли, — вона чує, як він забурмотів, ніби бажаючи розділити на двох ці слова.
Його зіниці розширені.
— Ми знайшли Зло. Воно тут. Воно нас чекало.
Він зронив ці слова одне за одним, як намистини диявольської вервиці. Він піднімає вказівний палець з-під мотузок, що його утримують, і спрямовує його у кут кімнати, де темрява, здається, пульсує у такт їхнього страху.
— Ми його знайшли. Воно не людське.
Він кричить знову, так голосно, що всередині Терези щось розбивається на друзки.
Тепер вона пригадала його ім’я. Але доля знову грає картами життя і смерті, кохання та ненависті так безжально, як може лише той, хто має попереду всю вічність.
Бо настав час зрозуміти, наскільки далеко вона готова зайти.
Час зрозуміти, чи готова Тереза заради порятунку невинного вбити Массімо Маріні — чоловіка, що дивиться на неї як син, якого вона ніколи не мала, чоловіка, що зараз тремтить так, наче там, у темряві, танцює сам диявол.

Початок

Гематитовий стрижень ковзає по аркушу. Він малює арабески, що набувають форм знайомих опуклостей і западин, розквітають на напіввідкритих вустах. Окреслює ніжні дуги та розмиті лінії. Тонкий профіль. Довге темне волосся. Яскрава білина паперу стає білиною шкіри.
Червоне стікає, проникає вглиб волокон, поки вони не зливаються в єдине ціле. Пальці розмазують колір, відчайдушно тиснучи. Вони занурюються у рідину і фарбують. Вони хочуть утримати образ, перш ніж краса зникне.
Пальці тремтять, мажуть, лагідно пестять. Очі плачуть. Сльози змішуються з червоним, розбавляють його і відкривають несподівані пурпурові відтінки.
Серце світу зупинило свій стукіт. Затихли крони дерев і пташиний спів. Вітер не гойдає бліді квіти диких анемон, а зірки ніби соромляться вийти у сутінки. Гора наче нахилилася, споглядаючи диво, що твориться внизу, у закруті, де річка спокійно відпочиває у кам’янистому руслі.
Спляча німфа набуває форми під руками художника.
Вона народжується, червона від пристрасті й кохання.

Оригінальна ціна: 590.00₴.Поточна ціна: 420.00₴.Додати в кошик