Дуейги Жаббур. Надруковано в Бейруті

(6 відгуків)

170.00

Фарід, молодий ліванський письменник, хоче опуб­лі­кувати свою першу книжку, але у видавництвах отри­мує відмову за відмовою. Тоді він влаштовується ко­рек­то­ром в одну з найстаріших друкарень Бейруту, таємно сподіваючись, що йому таки вдасться колись надрукувати свій твір. Він завжди тримає зошит на своєму столі, і одного дня рукопис зникає, а невдовзі з’являється у вигляді прекрасно надрукованої книж­ки. Та радіти зарано, бо автор здогадується, що його книж­ка надрукована на банкнотному папері, а зробила це дружина боса, в яку він таємно закоханий.  Заплу­тавшись у поліцейсь­кому розслідуванні та незакон­ному флірті, Фарід виявляє, що друкарня, в якій він працює,  — зовсім не те, чим здається.

У романі Жаббура Дуейги вміло поєднується за­хоп­ливий сюжет з історичним тлом і вишуканою іронією, з якою він описує сучасне ліванське суспільство.

This Book has been translated with the assistance of the Sharjah International Book Fair Translation Fund

Читати початок книжки…

Слухати уривок ….

“Дуейги висвітлює бурхливу історію Лівану, яку розповідає фрагментами, використовуючи долі Персефони, Фаріда та його книжки. Приголомшені читачі одночасно стануть і поінформованими і зачарованими”.
Publishers Weekly

“«Надруковано в Бейруті» – це приємний невеличкий текст не лише про мереживо стосунків між різними персонажами, а й роман про Бейрут, його минуле та сучасне, про бізнес та життя.”
Complete Review

“Цей роман — не тільки історія кумедних вибриків долі, але й інтригуючий портрет ліванської культури.”
Kirkus Reviews

Купити електронну книжку на Гугл Букс

Є в наявності

Опис

Дуейги Жаббур

Надруковано в Бейруті. Роман / Жаббур Дуейги ; пер. з арабської Оксани Прохорович. — Київ : Нора-Друк, 2020. — 202 с.

ISBN 978-966-688-049-2

6 відгуків для Дуейги Жаббур. Надруковано в Бейруті

  1. Олександр Афонін

    Прочитав з цікавістю життєві історії низки героїв з сюжету, що розповідає про такий далекий і майже невідомий нам арабський світ, хоча в ньому і йдеться про людей, які займаються близькою нам друкарською справою. Однак мова не про технології, а про людські долі… Рекомендую!

  2. Христина (перевірений власник)

    Взяла більше з цікавості до перекладу. А сюжет виявився теж цікавим. Читається легко. Компліменти перекладачу. Єдине зауваження до видавництва: анотація на палітурці – справжній спойлер, якось забагато інформації подано. Добре, що прочитала її неодразу.

  3. Гримич Марина

    Я чотири роки живу на Близькому Сході, у місці, де знаходиться Гордіїв вузол різних культур, релігій, історичних доль і, на жаль, проблем. Тож, природно, я дуже зацікавилася книжковою новинкою, де можна побачити колоритні шматочки Машрику – тієї частини величезного арабського ареалу, що охоплює Ліван, Сирію, Йорданію і Палестину.
    Отже, роман ліванського письменника Жаббура Дуейги «Надруковано у Бейруті». Дія відбувається в сучасному Бейруті, де, як у складках одягу, заховався старий, майже не зачеплений часом райончик, а в ньому – приватна друкарня, якій більше ста років. І хоч зараз тут найновіше друкарське обладнання, проте в її закапелках ще живуть старі арабські шрифти, і десь там тиняються старі друкарі, які вміють набирати їх вручну і друкувати книги на старих непідйомних машинах, схожих на військові кораблі, на які треба було здійматися металевими сходами. Ночами в типографії, розташованій в підвальному поверсі старого будинку, що належить старій бейрутській родині, бродить молода красуня – дружина власника на ім’я Персефона, яка любить читати кілька книжок водночас, і вони, розкриті й перевернутими догори обкладинками, лежать в її домі усюди – на столах та подушках. А молодий письменник, що працює у друкарні коректором, перш ніж зайти на роботу, зриває маленьку гілочку з пахучого куща, розтирає її поміж пальцями, або ж занурює в нього руку, і, мов гребінкою, вишкрябує з нього жменю лавандових квіток, які кладе у кишеню.
    Саме в цьому клаптику старого Бейруту відбувається заплутана історія, а ми, читачі, разом з автором, маємо можливість побродити старими бейрутськими вуличками, лабіринтами арабської граматики, завулками секретів старого арабського книгодрукування, завитками арабської каліграфії і серпантинами людських стосунків

  4. Володимир Самойленко

    Почну з того, що мені, безумовно, сподобався цей роман. І не тільки тому, що враження від прочитаного збіглося з моїми спогадами про чудову й загадкову країну – Ліван – і змусило знову пережити ліванські пригоди та згадати реалії. А й тому, що автор майстерно будує сюжет, занурюючи читача у безліч вимірів реальності, тобто створює свої світи, здавалося б, простою оповіддю. Але врешті-решт виявляється, що не така вже вона й проста, та оповідь.
    Читати далі http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2020/08/09/053353.html

  5. Vik Basara

    Чому ця жінка говорить лише французькою? Що символізують її картини? Що тримає її біля чоловіка обличчя якого спотворює шрам, а жінки шепочуться на вулиці ховаючи блискитки в очах? Чому вона не спить ночами і таємно спускається до друкарні, що розташована у фамільному маєтку? Як друкарня з’явилась у маєтку і скільки поколінь родини передавали її у спадок від батька до сина? Що значить ця друкарня для родини?
    Відповідаючи на ці питання Жаббур Дуейги поступово розкриває історію Лівану.
    Читати більше

  6. Катріна Розкладай

    Аж шкода, що книжка закінчилася.
    Поетичний детектив, густо замішаний на історії кількох родин та друкарень Бейрута, на суміші релігій, культур, побуту й часів. Місцями химерний, місцями аж фізично відчутний деталями, а місцями оповідь роману закручується так, що губиш її нитку. А проте читається цікаво й нетерпляче. Сподобалося.
    https://www.facebook.com/haddadrozkladai/posts/10222480882943728

Додати відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.